Усі статті номера
10
жовтень 2018року
контроль діяльності
відповідальність за порушення

Яка відповідальність чекає на порушників вимог із охорони праці

Микола Федоренко, головний державний інспектор Головного управління Держпраці у Київській області

ДІЗНАЙТЕСЯ

  1. У яких випадках працівників або ж роботодавця притягують до відповідальності
  2. Які заходи впливу застосовують до порушників
  3. За яких обставин пом’якшують або обтяжують відповідальність

Особу, яка порушила закони й інші нормативно-правові акти про охорону праці, перешкоджала діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань, притягують до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності (ст. 44 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694‑XII).

Правовою підставою, щоб притягти особу до адміністративної або кримінальної відповідальності, можуть бути як її неправомірна дія особи, так і бездіяльність, що призвели до правопорушення, залежно від тяжкості спричинених особою наслідків та завданої шкоди.


Нікого не можна двічі притягти до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції України).

Заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності проводять у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень тощо (ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877‑V; далі — Закон № 877). За результатами перевірок орган контролю може застосувати санкції.

З’ясуємо, в яких випадках працівників або ж роботодавця притягують до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, фінансової, цивільно-правової і кримінальної відповідальності та яке покарання чекає на них.

Дисциплінарна відповідальність

Притягувати працівників до дисциплінарної відповідальності має роботодавець. Її види визначають Кодекс законів про працю України (КЗпП), правила внутрішнього трудового розпорядку або колективний (трудовий) договір закладу, а також дисциплінарні статути та спеціальні положення.

За дисциплінарне правопорушення до працівника застосовують такі заходи впливу:

  • оголошують в усній чи письмовій формі догану;
  • відсторонюють від роботи на певний час або звільняють;
  • переводять на іншу посаду тощо.

До державних службовців не лише застосовують дисциплінарні стягнення, а й попереджають їх про неповну службову відповідність або затримують до одного року присвоєння чергового рангу або призначення на вищу посаду.

Факт вчинення дисциплінарного проступку необхідно належно зафіксувати в актах, довідках, доповідних записках тощо. До того, як застосують дисциплінарне стягнення, роботодавець має вимагати від порушника трудової дисципліни пояснення в письмовій формі. Якщо працівник відмовився дати пояснення, складають відповідний акт. Його підписують особи, які засвідчують указаний факт. Відмова надати пояснення не перешкоджає керівнику притягти працівника до дисциплінарної відповідальності.

За порушення трудової дисципліни до працівника можна застосувати лише один із заходів стягнення — догану чи звільнення (ст. 147 КЗпП). Роботодавець має право, замість того щоб накласти дисциплінарне стягнення, передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудовому колективу або його органу (ст. 152 КЗпП). Якщо працівника протягом одного року з дня, коли до нього застосували дисциплінарне стягнення, не піддали новому, старе втрачає силу.

ВИ МАЄТЕ ЦЕ ЗНАТИ

Не є дисциплінарними стягненнями:

  • повне або часткове позбавлення порушників трудової дисципліни премій або винагороди за підсумками роботи за рік;
  • заходи громадського впливу; стягнення, які застосували до працівника за порушення громадського порядку, неправильну поведінку в побуті тощо;
  • заходи дисциплінарного або громадського стягнення, які в установленому порядку погашені давністю, зняті або скасовані;
  • дисциплінарні стягнення, які своєчасно не довели до відома працівника, а оголосили йому лише разом із постановою, розпорядженням, наказом про звільнення.

Адміністративна відповідальність

За які порушення особу притягують до адміністративної відповідальності та як здійснювати провадження в справах про адміністративні правопорушення, визначає Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП).


Представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю, має право складати протоколи про адміністративні правопорушення (ст. 255 КпАП).

Якщо роботодавець порушив встановлені правила господарської діяльності, на нього накладають адміністративно-господарський штраф. Це грошова сума, яку він сплачує до бюджету (ст. 239 Кодексу).

Порушник має сплатити штраф не пізніше ніж через 15 днів із дня, коли йому вручили постанову про накладення штрафу (ст. 307 КпАП). Сплата штрафу не звільняє від усунення виявлених правопорушень.

Уповноважена посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, зобов’язана враховувати: характер вчиненого правопорушення; особу порушника, ступінь його вини, майновий стан; обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність*. Також вона має з’ясувати, чи є підстави, щоб передати матеріали про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудовому колективу (ст. 33, 280 КпАП).

* Окрім випадків, коли накладають стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідальність за адміністративне правопорушення пом’якшують такі обставини (ст. 34 КпАП):

  • винний щиро розкаявся;
  • відвернув шкідливі наслідки правопорушення, добровільно відшкодував збитки або усунув заподіяну шкоду;
  • вчинив правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або за збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
  • правопорушення вчинив неповнолітній;
  • правопорушення вчинила вагітна жінка або жінка, яка має дитину віком до одного року.

Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 35 КпАП):

  • винний продовжив протиправну поведінку, попри вимогу уповноважених на те осіб припинити її;
  • вчинив повторне протягом року однорідне правопорушення, за яке його вже піддавали адміністративному стягненню;
  • утягнув неповнолітнього в правопорушення;
  • вчинив правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;
  • вчинив правопорушення у стані сп’яніння;
  • правопорушення вчинила особа, яка раніше вже вчиняла кримінальне правопорушення;
  • правопорушення вчинила група осіб.

Особа, яку притягують до адміністративної відповідальності, має право (ст. 268 КпАП):

  • ознайомитися з матеріалами справи, дати пояснення, подати докази, заявити клопотання;
  • під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право надавати правову допомогу особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведуть провадження;
  • оскаржити постанову за справою.

ВИ МАЄТЕ ЦЕ ЗНАТИ

Адміністративна відповідальність передбачена за (ст. 41 КпАП):

  • порушення встановлених строків виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі; строку надання посадовими особами підприємств незалежно від форми власності та фізичними особами — підприємцями працівникам, зокрема колишнім, на їхню вимогу документів щодо їх трудової діяльності на цьому підприємстві чи у фізичної особи — підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо) або надання вказаних документів, що містять недостовірні дані, порушення строку проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення законодавства про працю;
  • фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, щодо яких прийняли рішення про оформлення документів для розв’язання питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства;
  • порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;
  • порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві;
  • порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, яких залучають виконувати обов’язки, передбачені Законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.1991 № 1975-XII, «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.

Матеріальна відповідальність

Матеріальну відповідальність працівників передбачає стаття 130 КЗпП:

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству через порушення покладених на них обов’язків, зокрема порушення законодавства про охорону праці.

Матеріальну відповідальність встановлюють лише за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не має перевищувати повного розміру заподіяної шкоди.

Матеріальну відповідальність можна накласти незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.


Конкретні посадові особи чи працівники відшкодовують суб’єкту господарювання частину завданої шкоди внаслідок аварії, нещасного випадку чи професійного захворювання, які сталися з їхньої вини.

Власник закладу, установи або уповноважена ним особа несе матеріальну відповідальність за заподіяну працівнику шкоду незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. За порушення законодавства про охорону праці стягують такі кошти — відшкодування потерпілому втраченого заробітку, одноразова допомога, додаткові витрати (компенсація) на лікування, протезування, якщо потерпілий залишився живим. Якщо ж потерпілий помер — витрати на поховання, одноразова допомога на сім’ю та утриманців.

ВИ МАЄТЕ ЦЕ ЗНАТИ 

Вимоги до виконання покарання — сплати штрафу

Засуджений зобов’язаний сплатити штраф у місячний строк після того, як вирок суду набере законної сили. Про це він має повідомити кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання — пред’явити документ про сплату штрафу.

Якщо засудженому призначать штраф із розстрочкою виплати певними частинами, він зобов’язаний сплачувати його розміром та у строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання. Він пред’являє документ про сплату відповідної частини штрафу.

Якщо засуджений не сплатить штраф у місячний строк після того, як вирок суду набере законної сили, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядатиме питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням — громадськими, виправними роботами або позбавленням волі відповідно до закону.

Якщо засуджений не сплатить черговий платіж під час призначення штрафу з розстрочкою виплати, суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу за поданням кримінально-виконавчої інспекції замінить несплачену суму штрафу покаранням — громадськими, виправними роботами або позбавленням волі відповідно до закону.

(ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України)

Фінансова відповідальність

Фінансові санкції (штраф) за порушення законодавства про працю передбачає стаття 265 КЗпП та Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2013 № 509).


Фінансові санкції не можна застосовувати до фізичних осіб — підприємців, які не використовують найману працю.
 

Порушення вимог законодавства про працю фіксують в акті інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Після того як розглянули зауваження до об’єкта відвідування (якщо вони надійшли), інспектор праці аналізує матеріали інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. За результатами аналізу він вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної посадової особи до встановленої законом відповідальності. Якщо припис виконали в установлений у ньому строк, об’єкт відвідування та його посадових осіб не притягують до відповідальності. За результатами інспекційної перевірки штрафні санкції можуть вживати, лише якщо об’єкт відвідування та його посадові особи:

  • використовують працю неоформлених працівників. Наприклад, фактично допускають працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту); оформлюють працівника на неповний робочий час, коли він фактично виконує роботу повний робочий час, установлений у закладі;
  • несвоєчасно та не у повному обсязі виплачують заробітну плату;
  • не дотримуються мінімальних гарантій в оплаті праці.

Заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживають одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (п. 27-29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 № 295).


Санкція, яку застосовують до суб’єкта господарювання за першого порушення, не може бути вищою за мінімальну санкцію. Тобто необхідно враховувати принцип пропорційності порушення і покарання (ч. 2 ст. 12 Закону № 877).

Цивільно-правова відповідальність

Цивільно-правові відносини між замовником та підрядником регулює договір підряду. Якщо замовник (підрядник) не виконав або неналежно виконав обов’язки за цим договором, він сплачує встановлену договором неустойку (пеню). Також замовник (підрядник) відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. Суму неустойки (пені), які сплатив підрядник за порушення строків виконання окремих робіт, повертають йому, якщо він закінчив усі роботи до встановленого договором граничного строку.

Фізична особа — підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ст. 52 Цивільного кодексу України; ЦК).

Якщо підрядник виконав роботу з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право за своїм вибором вимагати від підрядника (ст. 858 ЦК):

  • безоплатно усунути недоліки у роботі в розумний строк;
  • пропорційно зменшити ціну роботи;
  • відшкодувати свої витрати на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлене договором.

До договорів побутового підряду застосовують законодавство про захист прав споживачів (ст. 865 ЦК). Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не розпочав виконувати зобов’язання за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад 70% загального обсягу) він виконав, споживач має право розірвати договір лише щодо частини послуги або робіт, що залишилася (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII).

Кримінальна відповідальність

Як призначати кримінальне покарання — штраф, визначає кримінальне законодавство України, зокрема стаття 53 Кримінального кодексу України (КК). Кримінальна відповідальність настає, якщо винні особи вчинили злочини проти трудових прав працівників. Кримінальну відповідальність — від штрафу до позбавлення волі без права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю — несуть, якщо:

  • порушили вимоги законодавства та інших нормативних актів, через що потерпілий залишився в небезпечному для життя стані (ст. 135 КК);
  • незаконно звільнили працівника з роботи з особистих мотивів чи припустилися іншого грубого порушення законодавства про працю (ст. 172 КК);
  • службова особа підприємства незалежно від форми власності, а також окремий громадянин або уповноважена ними особа грубо порушили угоду про працю внаслідок обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (ст. 173 КК);
  • керівник підприємства незалежно від форми власності установи, організації безпідставно не виплатили працівникам заробітну плату, стипендію, пенсію чи іншу установлену законом виплату більше ніж за один місяць (ст. 175 КК).

За своєю суттю штраф має майновий характер, тобто є грошовим стягненням у дохід держави. Суд, коли визначає розмір штрафу, враховує тяжкість вчиненого злочину та майновий стан винного. Підставою для виконання штрафу є вирок суду, що набрав законної сили. Штраф — найменш суворий вид із усіх основних покарань. Тому його не можна замінити іншим покаранням (ст. 53, 69 КК). Штраф можна застосовувати як додаткове покарання і у разі, коли порушника звільнили від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 75, 77 КК). Суд може застосовувати штраф як основне покарання, коли призначатиме більш м’яке покарання, ніж передбачає закон (ст. 69 КК), а також коли замінюватиме невідбуту частину покарання більш м’яким (ст. 82, 83 КК) та звільнятиме від покарання на підставі закону України про амністію або акта помилування (ст. 85 КК). Особа, яка ухиляється від сплати штрафу, підлягає кримінальній відповідальності за статтею 389 КК.

 
Зірка
за правильну відповідь
неправильно
Правильно
Матеріальна відповідальність працівника не може перевищувати розміру:
мінімальної зарплати;
заподіяної шкоди;
посадового окладу працівника.